?

Log in

Пан офіцер

Пишуть у стрічці про те, що нарешті з’явився проект про модернізацію субординації в армії. (Не кепсько завернув, так?)

Хочуть поміняти офіційні армійські звання і звертання із совкових на власне українські. Замість таваріщ - пан. Замість молодший лейтенант - хорунжий. І, звичайно, в інтернетах полилася ніагара прілого калу, ментального і вербального. Не ватного і не вишиватного, а обичного господарсько-побутового, в тому числі з вуст військових. Мовляв нахуя ці перейменування, піздец, який в сраку пан, і так далі. Це, шановні, голос Шарікова в пустелі. Держава має поламати через коліно, якщо хочете через вепрове коліно, всю цю совкову символіку. Бо інакше смисл і призначення цієї держави для мене стають загадковими.

Символ - візуальний, вербальний, будь-який, це зброя потужніша атомної бомби, бо це стратегічна хуйня.

Якщо одні таваріщі виграють війну в інших таваріщей, то до пизди та перемога. Пан офіцер має повісити таваріща камандіра на дубовій гілці.

Та пішов я нахуй.

Ви люди розумні, а тому мабуть чули про філософа Гайдеггера (це той, на котрому їбанувся Дугін) і про його вчення про буття. Безперечно чули. Гайдеггер був німцем, а німці, як відомо, люди прискіпливі і уважні. Ну то цей Гайдеггер свого часу чи йобнув шнапсу крепко, чи може зіганув вдало, але звернув увагу на один баґ німецької і не лише німецької філософії.

Звернув він увагу на феномен буття і його визначення. На те, що всі ці Канти з Гегелями (наголос на "я") хоча й оперували поняттям "буття" будуючи на ньому свої ахуєнні конструкції, але визначення самому поняттю "буття" давали або вкрай умовне, або й геть не давали. Чиста поезія. А навука не може будуватися на поезії. Тобто може, але навука без чіткого результату який можна лабараторно перевірити - це релігія. Хіба може математика, але математика - не навука, а один з її інструментів.

Мовляв, як можна взагалі оперувати всіма поняттями, що існують, не маючи чіткого ретельного вчення про буття і не маючи конкретної відповіді на питання - буття, це що? Тобто відповіді є, але хуйові і формальні. Ліричні отпіскі. Такі, аби просто щось ото спиздіти. Німецька мова взагалі така, що нею кортить попиздіти. Хоча це поняття є фундаментальним у всій європейській філософії, але що воно точно і конкретно означає - європейська філософія досі одностайно не визначилась. Буття? Ну хз.

Однак, існують філософські школи, що мають відповідь на це питання, але їм ніхто не вірить через їхню очевидність. Вони, ствердужують просту методу пошуку найбільш очевидного значення. Тобто, якщо керуватися таким підходом, то про "буття" можна більш-меньш точно сказати одне. Буття - це таке слово, і це буде єдине визначення проти якого ніяк не попреш, хіба лише мовчки. Тут стає очевидним пройоб Гайдеггера, котрий полягає в тому, що він не те досліджував. Він досліджував конкретне слово і запиздівся, а мав би досліджувати природу слова взагалі, а не природу буття як окремого слова. Поки не поймеш, що таке слово, про буття годі й думати. А феномен слова, між тим, зрозуміти неможливо, оскільки людина - це перш за все таке слово, а потім все інше. А Гайдеггер - це теж людина, хоча й німець, а отже він просто слово, перш за все. Що ми бачимо? Тупікову хуйню. А це дуже добре. Чим більше ми бачимо тупікової хуйні - тим більше ми бачимо.

П.С. - п’ять, можливо шість, келихів світлого пива вітчизняного виробництва.

Найголовнішим з усіх слів є слово слово. Це філософський феномен, що символізує собою абсолютне ніхуя, з котрого постають мегатонни болючих сенсів. Тому "спочатку було слово" слід перекладати як "раптом десь узялося". При чому "узялося" виступає тут, незрозумілим чином, як реальний об’єкт і навіть як суб’єкт. Хрін його знає як.

Раптом десь узялося - дуже відповідає українській національній вдачі. В одній старовинній козацькій думі спочатку все було нормально і стабільно, але раптом "десь узявся святий Юрій" і почався, як то зараз прийнято говорити, неолітичний зашквар. До речі, ці два меми про зашквар і Карла давно треба поєднати в щось одне, аби не розпилятися.

Зашкварл! Чтобы не полнеть - соблюдайте кровавый режим.

На цій мажорній ноті проект "Бандерики - Зворушлива Хунта" закривається, аби з часом набути історичної та культурологічної ваги. Для мене період "майданної" і "постмайданної" арт фіксації та діагностики закінчився. Цілий етап творчого життя і не лише творчого. Дякую Культпростору за такий приємний акцент!

http://cultprostir.ua/uk/post/ukrayinskiy-khudozhnik-zobraziv-khuntu-u-viglyadi-zvorushlivikh-zviryatok


Докладно про агроельфів читайте в цьому манускрипті - "Щоденник україножера".
На форумі славного міста Кременчук мною було помічено критичне зауваження - мовляв книжка жахлива, а письменник хуйовий. І я вірю цим добрим людям!
Добирайте, бо тираж закінчується і насувається нова, ще жахливіша книжка - "Еволюція або смерть!". Найкращий агромістичний поп-бук про мавпу-вкраїнця. Справжній світоглядний злочин.

Придбати злочин можна туточки - http://nashformat.ua/catalog/knygy/khudozhnya_literatura_1/suchasna_literatura/knyga_shchodennyk_ukrainozhera_ivan_semesyuk/

Парасюк. У нього одразу, ще тоді, їбальник сяяв масним селянським блиском. Цей світлий пан був худий і зворушливий наче курчатко але стрімко відчув перспективу і погладшав мов кіт з короварні. Безумовно, хороша людина але вкраїнець.

Дурнєв. Кмітливий слимак чужинець. Символ старої агроельфійської істини котра полягає в тому, що від Айови до Білої Церкви хуйових людей пиздять. Хто саме пиздить - еволюцію не обходить.

Ляшко. Насправді абсолютно демонічний персонаж. Один із найсимпатичніших мешканців священних кулуарів. Наче бовдур і очколуп але цілком здатен розпочати третю світові війну і, як на мене, виграти її. Виграти у фольклорному сенсі цього слова. Хитрий, хижий і стрімкий.

Художник Єрмоленко - людина, котра дійсно кинула пити. Сіль землі.

Звіт прозвітовано.

Висновок

Вихлоп з усього цього простий - переможно зганьбили наругу над зрадою. Це вже найвищий пілотаж, котрий поповнить собою скарбницю народної пам’яті. Спасибі державі!

Мавпуймося!

Серія "Еволюція або смерть!" 2015 Полотно, акрил. 90х60 см



Tags:

Села

Зазирнув на села, Київська обл. Враження маю таке, що люди кайфують від зневіри мов ті наркомани. Їм по кайфу слухати з телевізора маячню про "голандську клубніку по 60 гривень, яку спеціально привозять у Верховну Раду Яценюку", про ганьбу, зраду, наругу і весь оцей смисловий ряд. Люди ниють-ниють-ниють. І абсолютно вірять "по телевізору сказали". Абсолютно. Як сутінкові зомбі.

Єдине що рятує ситуацію - вони все ж таки вкраїнці, і вірять вкраїнському телевізору, а московитському не вірять геть. Вже прогрес.

Але телевізор . . . коли ж людство відмовиться від цієї сатанинської скрині? Український селянини досі залишається папуасом. Наївним, вайлуватим папуасом. І диявол цим користується.

СемесюкШоп

Невдовзі проекти "Бандерики" і "Гопозаври" відійдуть у минуле. Їхнє місце займе агро-урбаністична серія присвячена еволюційним струсам.

А поки ще маємо нагоду придбати відповідні футболки від СемесюкШоп, вдягти їх на своє патріотично налаштоване тіло і ахуєть від задоволення. Спасибі державі!

http://semesyukshop.com

Слушна доповідь

"Полонені російські військові стверджували, що йдуть звільняти “русских в Екатеринослав и Елисаветград” і не вірили, що тут живуть українці. Для них імена імператриць були певним маркером. Про це доповідав кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Олег Репан, який півроку воював на Донбасі і отримав порання на полі бою.

Науковець розповів, що його рідне місто Дніпропетровськ було засноване на місці фортеці Новий Кодак, але пам’ять про козацьке походження свідомо відрізалася російською і радянською владою. Це ж саме, за його словами, стосується і Одеси, і Кіровограда."