?

Log in

[reposted post] Аляска: прошлое и настоящее

150 лет назад, 30 марта 1867 года, Соединенные Штаты дали правительству России чек на $ 7,2 млн и завладели 586,412 квадратных миль (1,518,800 квадратных километров) земли, которая стала территорией Аляски, а позже, в 1959 году, стала бы сорок девятым штатом США. За последние 150 лет, Аляска видела несколько золотых лихорадок, нефтяной бум, катастрофические разливы нефти, огромный рост в сфере туризма, и многое другое.

Вершина горы Денали, Аляска.
Аляска

Американский пароход «Паттерсон» плывёт по Портлендскому каналу (несмотря на название «канал» это полностью естественное образование, являющееся продолжением Портлендского залива). 1888 год.
Аляска
+49Collapse )
Мені сподобалася ідея династичних шлюбів між ватажками самопроголошених республік ЛДНР і московитськими губернаторами, наприклад. Непогано ще було би їм ввести аgnatic seniority у формі так званого лествичного права - наслідування влади за найбільш ідіотською з можливих схем наслідування.

Оптика

Останнім часом мені є з ким поговорити на болючі і цікаві теми (вітання пану Rostyslav Martynyuk), а отже відрефлексувати і сформулювати те, що муляє але ніяк не вхопиться.

Власне, треба міняти окуляри через які ми сприймаємо світ. Свого часу ми втратили ментальний (економічний, політичний, культурний) вихід на Балтику і ширше кажучи на "Північ" взагалі, котрий мали при ВКЛ, Речі Посполитій і, як слушно зазначив пан Мартинюк, при Гетьманщині.
Закуклілісь в якомусь чорноморсько-візантійському вакуумі який постійно самогенерується. Нам потрібна ін'єкція просто щоби не здохнути від неефективності, культурної першочергово. Мова тут йде про конкретні інструменти і, скажімо, чисто комунікативна латинка (в повному внутрішньому переході на ці рейки нема потреби) - далеко не остання штука. Але це лише частина великого зсуву, бо головним чином треба розгрібати освітні і, що вкрай важливо, естетичні завали. Все просякнуто псевдоісторичністю, якоюсь марксистсько-ленінською лексикою, московитським світоглядом взагалі, хоч і вбраним в кептарик.

Очевидно, що тут мова не йде про пристосуванство до "Європи" (як бачать собі деякі дикі і при цьому пихаті вкраїнці), а навпаки - про можливість української експансії, в найширшому сенсі слова, на теренах тих самих колишніх ВКЛ і РП.

Все це потрібне не для того, щоби комусь іноземному було зручніше мати з нами справу, а для того, щоби ми могли вмонтуватися у свій же цивілізаційний кластер, з якого нас вирвала Московія і кишки якого досі волочаться за нами по колючій стерні історичних пройобів.

Потенціал України - просто циклопічний. Однак варто протерти очьочкі, щоби століттями не лупитися макітрою в мазану стіну.

Все, порачкував собі орати фізкультурні ниви.

Спасибі державі, що не наїбнулась! (с)

П.С.

Якщо стисло. Забути про Московію і опертися на Балтику, ширше кажучи на Північ.