?

Log in

Скажу вам як мавпа колишнім мавпам. Тобто людопітекам.

Незнаю, що там говорить людська навука конфліктологія з приводу вирішення конфліктів, але у нас з цього приводу є своє вчення, дуже наближене до природи. Ми щойно злізли з пальми і тому все ще прислухаємося до голосу цієї самої природи.

Наш еволюційний досвід підказує наступну тезу. Чим складнішим є протиріччя, чим більш тупіковим є конфлікт - тим простішим є його вирішення. Еволюція не терпить пробуксовки. Тіки трохи замріявся - хуяк і уже несуть. Тому усі ці надскладні цивілізаційні вузли і вузлики, що накопичилися у світі, ніхто розплутувати не буде. Щоби там собі не думали усілякі соціал-демократи, анархісти, марксисти та інші ущільнення.

Природа схильна з цими вузлами вчиняти просто - або розрубувати годрієвим мечем, або затягувати до повного катарсиса і опизденіння. Бо це вигідно в плані збереження енергії - раз ібанув і пішов далі накопичувати нові протиріччя.

Тому, шановні, всі ці кучугури людських взаємин між групами, ідеологіями і верствами будуть вирішуватися шляхом найпростішої кореляції - расової. Якщо частково, в тому або іншому процентному відношені, колір шкіри співпадає з кольором мозку, бити будуть всіх у кого інший колір шкіри, незалежно від кольору мозку. Вибирається одна найочевидніша ознака і понєслась. Так простіше розкласти кучу-малу на своїх та чужих. Це трагічно, так, але економно з точки зору природної конфліктології, бо природа до біса економна.

У нас, тварин, та сама хуйня. З’являється у зграї, приміром пташиній, мутантик. Все що його відрізняє від родичів - це маленька плямка на пір’ї в нєположеному місці. І що відбувається? Соціал-демократія? Ні! Відбувається чмирьож, а за можливістю геноцид. І от якщо така мутована особь змогла якось відбитися і втікти, то їй доводиться засновувати новий підвид, з плямками у нєположеному місці, а далі вже путі-дорожкі розходяться остаточно. Хоча вчора ще були пиздець які родичі і куми. Там ще багато нюансів, але меньше з тим, як кажуть галичани.

Ми, мавпи, не без інтересу слідкуємо за цією ідіотською колізією з натовпами мігрантів на Європейщині. Нас цікавить - хто ж перший вдуплить, що час чмурити конкурента? Годований німецький дєдушка в туристичних шортах, чи зальотна людина з прихованими намірами, вдягнута в пишний середньовічний халат зі східним візерунком на дупі?

Ті, хто намагається вирішити цю проблему якось технологічно, без мордобою - великі молодці гідні усілякої хвальби. Але протиріччя вже набули такої живописної, можна сказати, текстурності, що вирішити іх складними гуманістичними комбінаціями вже не вийде. Бо в природі так не бува, хіба як тимчасове явище. Буде піздєц, товариші людські родичі, і доволі скоро. І тут постає питання - хто ж переможе у цій спрощеній еволюційній сутичці. Переможе організованість. Але не вертикальна, як у папуасів традиціоналістів, а горизонтальна, як у атеїстичного німецького дєдушкі.

Шкода, дуже шкода тих особєй, у котрих колір шкіри не співпада із кольором мозку. Все, звичайно, буде трохи складніше у глибинному плані, але виглядатиме вкрай просто. Буде "нахуй значить нахуй!". Адже природа.

А з іншого боку, що я, мавпа, можу понімати в людських культурних взаєминах? Нічого.

То пішов я нахуй, мабуть.

Онолітика

Оспіваний онолітиками розкол в українській політиці проходить по межі - колгоспні бики VS посєлкові чорти -

Простіше кажучи, колгосп б'ється з районом за панування. Сапка проти жабокола, гранітна стріха проти сєр'йозних пацанів. Мерехтять трєнікі та вишиванки на гладких сраках, між ними часом вигулькують новоспечені і доволі субтильні депутатики в очочках на журналістських мармизах. Серйозних в історичному плані фігур там поки нема, а є чистий людський перегній. Це лірика.

Прагматика ж з приводу сьогоднішньої трагедії під ВР наступна.

В Московії є одна розгалуджена організація котра вміє робити таким чином, щоби все виглядало не так, як воно є насправді. Власне, ця організація заточена саме на такі штуки. Цьому спеціально вчать в їхніх таємних академіях. Досвід мають скажений.

З чим я вас і вітаю, дорогі мої онолітики.

Хвіст сигналізує

У Московії набирає обертів антисінтоїзм і японофобія. Грядьот Курільськая дуга. Відчуваю це своїм сивим, а відтак мудрим, хвостом. Хейку бандзай!

Послання з Мавпланду

Так - я мавпун, але не простий, а аграрний. Я і череду пас, і картоплю видобував кар'єрним способом (від слова кар'єра), і бадилля обдирав з бурякових мас. Тому я уважно слідкую за вами, дорогі мої селюки, як ви ото гарно прикидаєтеся потомственною хіпстернею, жерете свої стю під цинамоном і стрижете коси на бороді.

То хотів заділитися спостереженням глобального значення.

Почитав своїми очима статтю, котра називалася щось типу "Німецькі звички, котрі здаються нам дивними". Стаття розважальна, писана чухонською мовою для чухонців, але нам, вкраїнцям, як цілком постсовітським істотам, ці звички теж мають здаватися дивними. По ідеї. Ну так передбачається, мовляв хахахаха дивіться які ті німці пиздуваті, не то шо ми, йобані совки. Всі прямо сама щирість та відкритість і живописна антисистемність.

Але що я вам скажу. Єдина з описаних німецьких звичок, що здалася мені дійсно кумедною, це манера голосно шмаркатися в публічних місцях. Хоча наші жлоби теж так роблять, але все ж таки в програму спеціального виховання ця історія не входить. Вважається, що це хуйова мода.

Всі інші звички, як-от стучати на мудаків у поліцію, не лізти у приватний простір окремо взятої особи тощо-абощо, видалися мені цілком нормальними звичками здорових, ментально і морально, людопітеків. І поняв я, що отримав у дитинстві фактично німецьке виховання, хоча і не люблю голосно шморкатися привселюдно. Тобто привсемавпно.

У православних совків, не важливо - чухонських чи наших, покозачених, німець вважається за якесь дивне опудало, холодне мов учорашній борщ з холодильника, і прискіпливе наче стос латинських законодавчих актів. А все це через розхитаність і невпорядкованість нашої емоційної сфери. Папуаси, нахуй, у-ук! Хоча орднунг і системність життєвої траєкторії - це, можливо, єдине, що робить людину людиною. Це я вам як професійна мавпа кажу.

Вчіться у німців і буде діло. Тим більш, голосно шмаркатися в публічному просторі багато хто з вас уже вміє, отже справа за дрібничкою - наловчитися жити за орднунгом. А поки до німців, в плані людських ознак, нам срати і срати. Як будете срати до німців - то хоча б приберіть купи свого життєвого досвіду з проходів.

Хто старанно вчиться - той довго, блять, живе! Слава Бабуїні!

Я колись ходив (ходило) на айкідо. Тренер викликав, у принципі, довіру, бо мав пояс по тейквандо і щось там по боксу. Тоїсть дядя такий - видно, що раз луцькне і пиздець. Луцьк-луцьк - і ти в Луцьку. Без зворотнього квитка на Київ.

То він так казав - не всі знають, але основний принцип айкідо - зйобувати, поки є така можливість. Якщо можливості вже нема, то тікати. Якщо тікати вже не виходе, ну тоді айкідо. Але не раніше.

Я всю цю тєму одразу прохавав, протовкся там пару місяців і втік, поки була можливість. Всьо по наукє.

І ще він казав, що главноє в цьому ділі зрозуміти хто перед тобою - салоїд і вася чи опасний гопнік. Якщо вася, то його можна трохи позайобувати, потренуватися на ньому, якщо ви в тонусі і вопше уже прошарена особа. Якщо ж опасний гопнік - то одразу валити його нахуй больовим нікадзьо, чи як воно там, і зйобувати. Ну такий підхід - чисто Кривий Ріг. Нормально, карочє. Я там навчився класно і технічно падати і раз дуже красиво впав у маршрутці, коли їхав через Південний міст по банани. Це все - більше не знадобилося.

Так оце в геополітиці, яку так люблять чухонці, теж в принципі ті самі розклади. Можна чисто по айкідо виступати, як то люблять всякі англосакси. Почекав трохи, хуяк-хуяк і пішов собі, поки той в каматозі. А є такі чисто по алкоголічному боксу, типу московитів. Не технічно, але сука тіпа люто і вкрай живописно.

Отут, я переконаний, ще важливіше ніж в айкідо одразу зрозуміти - хто перед тобою. Салоїд вася чи опасний гопнік. А тут, хочеш не хочеш, треба мати МОЗГ, щоби ним ДУМАТИ, бо може бути біда. Що, власне, і сталося. МОЗГА не оказалося на місці постійної дислокації. МОЗГ на учєніях в лагєрях.

Колізія в тому, що московити, знаючи про свою загальну кволість, вирішили виступити чисто по айкідо, бо на хуй зліва сільонок уже не було. І оце ж перед тим як лупанути нам нікадзьо, чи як там воно, стали вони оприділятися - хто ж перед ними. Тупо вася чи опасний гопнік? Отут вони і попалися на гендерному питанні.

Через те, що назва Україна жіночого роду, вони собі подумали, що перед ними тупо тьолка. Раз йобнув і збирай кістки та косметику по асфальту. Але оказалося, що це опасний гопнік, якого тре було з одного удару валити, бо буде асясяй. Просто у гопніка оказалося жіноче ім’я. Наче ж бичара, а звати його Люся. Ну блять, така хуйня. Чи батьки щось наплутали, чи паспортістка, чи пацани таке поганяло дали, через те що свою жінку пиздив, але факт. Опасний гопнік Люся з Кривого Рогу. Тупо чорт.

І оце таке айкідо получилося хуйове. Гопнік Люся получив трохи пиздюлєй і протрезвів. І такий задумався. І такий обідився. Люто. І такий мєтнулся кабанчіком на хату по сокиру. І такий подзвонив пацанам. І такі всі приїхали на своїх переварених восьмьорках.

А це хуйло, чухонський полубоксьор-полусамурай, стоїть і думає - даже нікому подзвонити. Хіба в Болівію, і то так, чисто погоду взнати. Ніхто не приїде. Айкідо нахуй. А міг же ж одразу жабоколом у серце штрикнути. Не розібрався. І шо його робити?

І тут йому голос з небес грізно говорить, - Піди, дятєл, розчави трактором трьох гусаків, тонну пармезану і чекай на інструкції.

Він пішов, розчавив трактором тих гусаків і жде інструкції.

І тут голос знову звертається до нього, - Ну шо? Розчавив?

Той відповідає, - Розчавив!

А голос з небес йому каже, - Але ти дебіл, нє?

Отакий зец ол. Гендер Стратокастер.

Фейсбук-катівня

Вітаю вас, дорогенькі! Найближчі тридцять днів я, Томас Якович Сирота, а по-простому павіан Томас, засиратиму фейсбук з цього мавпунського акаунту.

Мою основну сторінку, де я роками прикидаюся людиною в очочках на ім'я Ivan Semesyuk, забанили за пост річної давнини які-то рептілоїди. Так звана "мова ненависті" давно потребує офіцийного статусу в нашій благословенній країні! Надамо мові ненависти статус державної! Благослови Дарвін на довгу еволюційну путь!

Поки я туточки.

https://www.facebook.com/bakteria.bakteria.7
Хто в усьому винуватий? Зараз скажу, бо було мені прозріння.

Є класні пацани, типу Віталія Портнікова, і бляць Соскіна, котрі по 48 годин на добу аналізують реальність центнерами і роблять логічні висновки пачками. Я так не можу, звиняйте, але нещодавно мені наснивсь кіт в ластах. Обичний такий упирятинський кіт в маленьких ластах. Село селом, звичайно, але повідав той кіт мені істину як вона є. Без аналітичного крутійства.

Каже, винуватий в усьому Міхаїл Афанасіч Булгаков. Я ж йому кажу - чого ж це раптом? А він мені ке - слухай сюди, очколупе, і не перебивай.
Так отож - каже, - московити, тобто чухонці, вони і не думали, що справа дійде до такої мілітарної ручки. Думали вони, що діло не піде далі віртуальної війни архетипів. Ну, плюс-мінус, вєжлівиє до всрачки люди, але це на крайняк.

Ідея була проста - вони нас провокують на заворушку білогвардійським офіцером (в ролі офіцера пролетарський алкоголік Гіркін), а ми, за їхнім розрахунком, проти Гіркіна виставляємо булгаківського петлюрівця з "Білої гвардії" - людожера і патентованого жидоїда. Йому навіть ім’я не потрібне, одне слово - вкраїнець. Нелюдь і бджолина почвара в шапці і з угорською шаблею в іклах. У цьому руслі і розроблявся івент, з потрощенними сінагогами, осатанілими добробатами і рятівними аксельбантами на дворянських грудях. Архетип, нє дать, нє взять. Всьо по наукє.
І гадали вони так - мовляв умовні "бєлиє" подолають як занєхуй умовних "петлюр" (та хулі там), а гешефт матимуть реальні "червоні" плюс Кадиров, плюс РПЦ. Хуяк - і в дамках, і пиздець маліна красная. Садко богатый гость!

Але, ясне діло, чухна скуштувала сизого підмогильного хуя в реєстровому жупані. А все через те, що пітєрскіє чухонці люди начитані і освічені, Толстоєвського чітамши нєоднократно. То вони між собою порадилися, потрусили своїми козьїмі рожамі, покліпали риб’ячими очима і постановили - звернутися, нахуй, до першоджерел. А першоджерело, в їхньому розумінні, це московитський погляд на Вкраїну з нетрів власне Вкраїни, тобто погляд зальотного "карєннова кієвляніна" і здібного морфійного наркомана з розвинутою фантазією та хронічним містицизмом у крові. Спитати місцевих чухонцям ніколи не спадає на думку.

Ясєн пєнь, що їхні пітєрскіє погляди одразу вчепилися в постать Міхаїла Афанасіча Булгакова, об’єктивного свідка обставин і пиздець якого аналітика. Котрий доаналізувався до того, що аж згинув у нетрях невідповідності.І почали вони валити сценарій, все чін по чіну, як у буремні часи падіння їхнього царату, чим у котре довели неймовірну архаїчність не лише своєї освіти, але й менталітету в цілому. В принципі, навіть дивно, чому вони не задіяли сценарій готської навали на наші терени, або, наприклад, штурму наддніпрянськими босяками Царьграду. Копатися в музейних архетипах, так уже копатися. Або найкраще було інсинувати конфлікт черняхівської та зарубинецької археологічних культур, і тоді можна було б завозити в ДНР не буки, а фрагменти глечиків та уламки костяних гарпунів. Гулять так гулять!

А шо оказалося? Оці телепні і невдахи мало того, що відмовилися від такої цивілізаційної пропозиції, так ще й не покозачилися ні граму, хоча дехто сіпався, звичайно. Про Інвестора Махно навіть і мова не зайшла. Нахуй баранячі шапки і середняцькі кожухи. А як ото були, на марші, так і навстромляли чухонцям пістонів у межах 95-ї аеромогильної бригади. Жодної архаїки та музея козацької слави - чистий індастріал, хоча і вікторіанський. Мобілізація селюків та районної гопоти, роздача вогнепальних плюшек і пиздець. У кожного другого гопніка дідусь поліг під Сталінградом, і це є він - когнітивний дисонанс на гусінічному ходу, броньовий лист 52 міліметра.

Тут московити і всралися, бо пан Булгаков, канєшно, хороший був письменник, але ніхуя не аналітик. Це як звернутися по фінансову аналітику до Віктора Цоя - звучить зворушливо і протестно. Дуже гарно. Але блять, помер Вітьок. Земля йому коксом.

Сеанс магічного осягнення завершено.

Авжеж, гаразд, цейго, туйво.
Наше суспільство знову набуває виразно кастових, верствових ознак. Грубо кажучи, всі ми по-суті з однієї аграрної грядки, але хіпстери з ударніками коксохімічного виробництва уже не їбуться. Що, до речі, відзначається на людських фенотипах ось вже прямо зараз. Це просто як приклад, є варіанти. Карочє, багато хто уникає багато кого в плані "нашому роду нема переводу". Соціальні, а точніше культурні і субкультурні ліфти досі працюють, але, переважно для тих, хто у свої 14 років вчасно з'їбався з Козятина, встиг акліматизуватися і познати таїнства англійської мови. Зазвичай, це вдається гарненьким дівчатам.
З одного боку ми бачимо якісь неймовірні злети людського духу, спалахи грізного героїзму і звитяги. Звідкись взялися, взагалі незрозуміло звідки, супер породисті чоловіки, кшатрії і самураї, люті бойові подруги - все це виглядає немов підмурки нового міфу про битву богів - натуральний Раґнарьок як він і має бути.

З іншого боку щодня постають перед очима приклади абсолютної соціальної деградації, як ото у нас вечорами біля метро Славутич. Які-то гоблінообразні таксисти на голому торсі з мутним поглядом і обгорілим їбальником. Чєрті з кульками в руках і перегаром з пащеки, всі в яких-то плямах, з мармизами тупо кончених дегенератів. І всі оці уроди возять одне одного в розйобаних і брудних таксомоторах по своїх уродських справах, котрі полягають в тому, щоби дорогою все навколо засрати пляшками, кульками, лушпайками і харклями. І обов’язково, або перепиздитися між собою, або розбити ущент свої п’яні в сраку пики об асфальт. Чи, наприклад, упиздити своїх огидних пергидрольних кобил з уйобіщними дітьми.

В принципі контраст настільки тотальний, що реальність мала би схопнутися мов чорна діра, чи шо там у космосі схлопується. Це повний пиздець, але мабуть ці явища обумовлені одне одним. Тобто, як-би не було такої страшної деградації, то і в героїзмі не було би потреби.
Не дивно, що зараз людина із розвинутою і до того ж розхитаною емоційною сферою може запросто їбанутися головою. Лягти спати нормальною особою, трохи знервованою, а прокинутися тяжким шизофреником.

Мені вопше здається, що так званих городскіх сумасшедших на вулицях нашого контрастного міста значно побільшало.
Цікаво - хто кого? Чий егрегор візьме верх? Хто у майбутноьму визначатиме магістральний керунок суспільства? Бо оці йобані таксисти і чєрті з кульками - тупо непрошибаємі монстри, з надовбами замість мізків. І це, що характерно, теж народ. Навіть більше - переважно вони і є народом.
Якась хуйня, шановні. Хуйня.
Чергове, не менш опукле амплуа павіана Томаса — вкраїнський емігрант якому вдалося утекти з нашого кошмару до їхнього Парижу, що на Іль-де-Франщині. Щойно він розслабив булки, як сталося культурологічне лихо. І все через цього йобаного Мономаха.

Лекція №3

Томас Якович Сирота сидів зранку за невеличким столиком в затишній парижській кав’ярні на Rue De Le Pen, і делікатно куштував смачну каву з ніжним ягідним тістечком. Він із насолодою дихав прохолодним ранковим повітрям, краєм ока переглядав свіжий номер емігрантського часопису “Упирятинський вістник”, і щойно дійшов до популярного серед місцевих повій розділу “Страшна доля” акуратно встромленого працьовитою редакцією в останню шпальту.

- Дивіться, пане Газдрубале, що пишуть! — звернувся він до свого співрозмовника, літературного редактора іншого емігрантського часопису “Наші кайдани”.

“Українська вікіпєдія помістила в список вітчизняних філософів Володимира Мономаха. Складно навіть уявити собі причину, через яку він там опинився. Його "Повчання дітям", цей відомий політико-господарський самодроч з широким цитуванням біблійних псалмів, на філософський твір зовсім не тягне, як і будь-яка інструкція з виживання в умовах розвинутого середньовіччя.Але логіку упорядників ми, здається, вхопили — пан Мономах вмів читати словами і навіть писати літерами. І головне — він спромігся накатати здоровенне простирадло тексту. Це, очевидно, автоматично зробило його вітчизняним філософом, ми б навіть сказали — сучасним вітчизняним філософом.

Традиційно, сучасним філософом вважається особа, яка хапає дрючок свого інтелекту, встромляє його в мурашник поцуплених у когось сенсів і починає ним систематично хуярити. Мета сучасної філософії завжди одна — лобіювання меблевої мафії. 20 томів по 600 сторінок треба кудись складати і на щось ставити, а найкраще годяться на таке діло саме книжкові полички. Хоча, особисто ми, частіше бачимо повчальну літературу в хазяйських мішках на розпал, аніж на поличках.На нашу скромну думку, останнє, що має продукувати філософ практик — це письмові тексти. Діоген Синопський, Банкей Йотаку, Гаутама Будда, Христос — ніхто з них текстів не писав, і саме тому їх можна вважати істиними філософами. Всі вони були акціоністами і людьми цікавого вчинку.

Діоген, наприклад, публічно гнобив античну публіку видом власного кінікійського хуя. Будда умів гарно проповідувати мовчки. Христос ефектно побився з представниками тодішньої бізнеселіти в синагозі. Банкей Йотаку сформулював найкоротшу вербальну проповідь в історії проповідей. Раз пизданув і ліг спати — ось основний принцип практичної філософії. Якщо ви пизданули слушне — за вами обов’язково запишуть, тут нема чого перейматися. Якщо ж ви мелете нецікаву хуйню — вам доводиться викладати її з університетської кафедри, або ж вести окремою колонкою на “Укрправді”.

До речі, фактичний батько німецької філософії Йоган Екхарт викладав аж з трьох кафедр водночас. Чим все це закінчилося для німецької філософії, всім відомо — викладачем самого себе Мартіном Хайдеггером, котрого без люмінєвої каструльки на макітрі читати неможливо. Московитський інтелектуал пан Дугін читав Хайдеггера без люмінієвою каструльки, і результат всім відомий — інтелектуал їбанувся. Конгрес, німці які-то . . . Голова пухне! Філософію неможливо викласти. Її можна лише учверяти, або як Діоген — скоїти хуєм.”
- Як вам ця дурнувата ескапада, пане Газдрубале? — поцікавився павіан.

- Знаєте, Томасе Яковичу, вопше-то, мені глибоко похуй, що там пишуть в своїх туалетних рулонах ці полтавські жлоби. Понапирало, бляць, вже повний Париж цих свинопасів. То Мономах їм не вгодив, то шапку Фейєрбаха їм подавай. Куди не подивишся — кругом Гадяч. Давайте, ото, краще візьмемо собі пляшку червоного Шато Цейво і нормально йобнемо. Все одно сьогодні вихідний.

- Маєте рацію, Газдрубале Калачакровичу, кличте вже гарсона! Але слухайте, я ніколи не чув про цього, як там було в часописі, Банкея Йотаку. Що це за хуй з горба? Чули про такого? Може вони його там у себе в редакції вигадали? Га?

- Що я чую, пане Томасе! Ви дійсно не знаєте хто такий Банкей Саругатович Йотаку? — тихо промовив Газдрубал і холодно подивився співрозмовнику прямо в очі. А точно не знаєте, чи може вам лише так здається?

- Оооо, а дійсно, пане, оце щойно згадав! Як я міг про таке забути? Це ж я! Же сві Банкей Йотаку! — трохи здивовано і дещо нервово вимовив павіан. — Ха! Знаєте, я ось маю вам . . .

У цю саму мить на Томаса Яковича згори обвавлився значний фрагмент готичної ґаргульї і перетворив його на криваву пляму.

Latest Month

September 2015
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel