You are viewing semesyuk

Крим


В самому цьому слові - Крим - є щось інфернально похмуре.
Непогане ім’я для мордорського орка з "Володаря перстнів".

Крим, Горбаг, Шаграт, Груумш, Гришнак, Лагдуф, Аксьонов, Лурц, Углук, Музгаш, Русскій блок, Оркобал.

Партія "Єдіний Ізєнгард".

Саурон заявил о корректировке стратегии инновационного развития.

Акціонізм


Що таке молодий художник? В якому віці молодий художник стає обичним художником? Є пару варіантів, і обидва сягають корінням Національної спілки художників України, членом котрої я трохи є, бо так було треба для діла.

Отже, в цій нашій НСХУ є такий собі паперовий підрозділ - молодіжне об’єднання, чи то секція, точно не пам’ятаю. Членом молодіжного об’єднання можна бути до 40 років включно. Далі зась. Тобто, юридично молодим художником тут вважається глубокій старік 40 років, часто вже крепко спитий і психічно скалічений спробами підняти на гора трохи творчих гонорарів. Але це на папері.

В реальності ж якщо тобі нема 65 років - ти пацан і молокосос, і мусиш бігти по Закарпатський коняк в фірмовий магазин Тиса на Вознесенському узвозі. На щастя цей гадюшник вже прикрили, хоча якась розливайка там досі функціонує.

Дорослим художником неформально вважається особа, що досягла 65-річного віку. Така особа може починати робити кар’єру, бо все що було до того, є просто низьким стартом перед основними звершеннями.

Вершиною кар’єри є наступний перформенс. Коли вам стукає 80 з хуєм, і в спілчанську майстерню ви ходите лишень аби поливати гігантського фікуса і крошити скибину мишам, то маєте припинити оплату рахунків за комунальні послуги і не платити рік, а ліпше п’ять-сім. Серед спілчанських 50-річних підлітків починається тихе збурення. В активних творчих людей майстерень нема, а цей старий гриб там засів і не цейго!

До вас направляють делегацію з найбільш хижих і проворних членів спілки, переважно крепкоруких скульпторів, і пропонують покінуть помєщеніє, бо черга 37 осіб на квадратний метр, а ви тут лупою все засипали і вопше років з 20 ніхуя путьового вже не робите. Нє пора лі на покой?

А ви їм на це маєте сказати - Щєнкі! Ви хочете моєї смерті! В мене нема зубів і грошей, але колись давно будо дохуя, а це чогось та й варте. Якщо ви наполягатимите на моєму переїзді з майстерні на цвинтар, то я викинусь з вікна, а перед тим накатаю заяву що в моїй смерті винуваті ви, малакасоси. І гучно закрити двері перед їхніми носами із сатанинським реготом.

Вигнати вони вас не зможуть, бо ви поважна людина і вопше це бєзчєловєчно, але між собою страшно пересруться на ґрунті розуміння, що є гуманно, а що не гуманно. І буде лютий етичний конфлікт, і буде мати, і будуть люде на землі.

Але суть не в тому. Коли всі ці підлітки перемруть від старості і промислових травм, ви все ще поливатимите фікус в майстерні.

Це називається акціонізм.


Історична мить. Злочин скоєно. Тепер цю антилюдську книжечку можна замовити в Нашому Форматі. Доставка по Вкраїні спеціяльною світоглядною катапультою за маршрутом Київ-Всесвіт.

http://nashformat.ua/catalog/knygy/khudozhnya_literatura_1/suchasna_literatura/knyga_shchodennyk_ukrainozhera_ivan_semesyuk/

Війна і Мир


Практикую одну штуку - взяти явище і подивитися на нього через призму осягнення суті.

Багато говорять про те, що в столиці (і не лишень) нема відчуття серйозної війни. Що, мовляв, люди ахуєлі, купують та жеруть морозиво на мирній палочці, ходють в кіно, роблять роботу, білять стелі, ставлять вікна, і так далі за списком цивільних принад.

Говорять, що це катастрофа і пиздець, і за це покарає доля. Я, звичайно, зі своїм мнєнієм можу піти до дупи, але не піду, бо маю вумні окуляри.

На країну в мить страшних соціальних потрясінь і повного роздраю нападає огромне антидержавне утворення, потужніше за нас в стопятсот разів. Розкачує ситуацію як той дурний бабуїн пальму з їстівними ніштяками. Намагається роздмухати конфлікти де тіки можна. Головне, чого воно прагне - посіяти кругом відчуття війни, катастрофи і піздєца.

І шо? Хуй там. Вкраїна, без зайвої істерики і тотальної мобілізації всього, що тіки може пересуватися, без залучення на тяжкі роботи інвалідів на милицях і больних очколупів, без урізання пайки морозива на мирній палочці, без перетворення кінотеатрів на пункти збору слоників, встромила московитській орді ніхуйового, а головне неочікуваного, прутня.

Тобто оце звичайне мирне життя є найпершою ознакою того, що московити проїбали так і не примостившись. А мирне життя воно саме таке - з кінотеатрами, дурницями і морозивом, бо інакше це не мирне життя, а щось інше. Власне, саме за нього і точиться боротьба на східному кордоні нашого Гондору. Щоб воно тривало саме як є, з усіма його ознаками. Саме його нас хочуть позбавити ці упирі. І саме цього їм не вдається.

Про війну докладно говорити може лишень воїн, тому я скажу про мир.

Оцей мир, оця певна локальна розслабленість і вказують на стратегічну перемогу нашого Миру над їхньою Війною, завдяки жертовності лишень частини нашого люду.

Кішка тонка, ще й вся в поліпах, виявилася в московитів. Воно, канєшно, ще насре, але гроші на калову масу кінчаються. Гівно оказалося дороге.

Внутрішній діалог на ніч


Кажуть таке - не пиздіть про жопу в країні, а змінюйтеся самі, робіть щось і буде благо!

Сиджу собі та міркую - а якого хєра мені змінюватися? Куди? В що? Сцуко, в гігантського хробака з хуєм на лобі чи може в металеву шпалу?

Роблю мов та багаторука Шива з синім від напруги їбальником. Працюю результативно, с огоньком, винахідливо, а в країні все одно жопа.

Можливо не так їбошу, чи не так розподіляю ресурси, бо дурний? Тоді чому я жодного разу в житті не брав кредиту (вопше ні на що) і досі не скопитілся? А митець, між тим, в плані виживання вельми проблемна професія.

Чому в ліфтах не серу, на підлогу не плююся, навіть до незнайомих малюків звертаюся на Ви, не дихаю часником в чиюсь потилицю, не зайобую людей в чергах своїм піздєжом? Я такий же хароший як ото й ви, шановні друзі.

Але ж воно мені каже - змінись, поц вонючий, це ти в усьому винуватий, бо не розпочав із себе, і саме тому все згнило.

А я відповідаю - з нами якраз все гаразд, європа нахуй, в хорошому смислі цього слова. Тут, наче, хтось інший забздівся. Не ви, часом, шановний?

А воно мені каже - ні, це не я забздівся! Я осьо розпочав зміни з себе! Ось, носки постірав, нарешті. А ще одного разу не харкнув в параднякє на стіну з цоєм.

Я ж, в свою чергу, відповідаю - ти ж гавно таке їбуче, шоб ти блять вже здохло зі своїми моральняками на умнякє, пиздло фейсбучне.

Отакий діалог.

Погром


Якби я був московитським журналістом з Лайфньюсу, то на темі "Снова, как и сто лет назад, на Украине начались еврейские погромы" здався б в психушку на успокоїтєльні уколи.

Сполучення "еврейский погром" набуло певної багатовекторності. Що це?
Хто кого громить? Схоже, що цього разу євреї в костюмах жидофашистів громлять щось сакральне.

Чи це жидофашисти громлять єврейські цирюльні? Ци це Вальцман палить прокляті Перуном сінагоги?

Насправді, єврейський погром в Україні, це коли гречкосії з Дніпропетровщини прямим попаданням в бліндаж роблять тотальне обрізання рум’яному кацапському дебілу з Іжевська. Це і є єврейський погром постмодерного часу.

Кетс!!!


Дорогі інформаційні паразити! Даю унікальний майстерклас до теми - як засрати увесь фейсбук, заробити копійчину і нікого не заїбати.

Беремо добірного вкраїнського кота, робимо з нього скарбничку, переносимо виробництво котоскарбнички з Білої Церкви в Шанхай, звідти моментально пиздуємо нахуй обратно в Білу Церкву за нєнадобностью, але нє униваємо і розгортаємо мануфактурні потужності в Черкасах, діло помалу йде але грошей нема. Ну і хуй на них. Головне, що є афігєнні котоскарбнички вкраїнського виробництва.

http://semesyukshop.com/index.php?id_category=44&controller=category&id_lang=6

Ахтунг! З цього дня скарбнички виключно керамічні!

Спасибі державі!

От я вам так скажу


Хизуватися в соцмережах новоспеченими немовлятами і вогнепальною зброєю - це моветон.

Немовлята, клянусь окулярами, у всіх реально однакові. Ідентичні абсолютно. Принаймні на відстані більшій за 30 сантиметрів.

От вогнепальна зброя, на відміну від немовлят, таки трапляється різна. Але цього добра нині на руках більше ніж немовлят.

От якби ви показали вогнепального немовлятка, хоча б восьмизарядного, то таку хуйню я лайкнув би залюбки.

Арткульт


Художник має жити так: продав картину - купив квартиру.
Колекціонер трохи інакше: продав квартиру - купив картину.
Галерист має сидіти в тюрмі, арткритик на палі.
Музеї хай роблять, мінкульт нехай горить вогнем.
Митець має бути больним і п’яним, але жити неприйнятно довго - до сказу.

Досвід


Містичний досвід, він же ж духовний, буває двох штибів. Типовий і обичний.

Типовий, це коли людина все життя протира сраку на всяких віпашьянах, візуалізує махакал в дзогченах, дивиться в одну точку на дзадзенах, а то бува й вопше з’йобує в Тибет на рітрит, на три роки, а то й більше. Це виглядає як шлях, а слово шлях ще й звучить добре, значущо, осмисленно і вагомо. Ну, я тіки вітаю такий підхід, бо це краще ніж в п’яному вигляді зарізати вночі сусіда по вагону, бажано в тамбурі. Хоча це теж різновид духовної практики, найскладніший, між іншим. Називається він Чорна Тантра. Щоправда, таких тантриків у нас повні Антрацити - люди практикують, є навіть свої майстри.

Існує також обичний духовний досвід. Його є два різновиди - класичний і побутовий. Класичний практикують адепти адвайта-веданти з давніх давен. Це практика самовопрошанія. Адепт має поставити сам собі найбільш ідіотське питання з усіх можливих, і в процесі вопрошанія осягнути те, що оного осьо. Хто нада, той мене пойме.

Побутовий же різновид дуже простий - або ж трохи хапнути грибочків, але не до посінєнія (так стверджують), або в потрібну мить спонтанно йобнути келих холодного бельгійського в приємному місці. Ефект буває співставний з крепкою медитацією на ніщо, але тут не вгадаєш. Має бути тонкий настрій, вельми невловимий.

Суть в тому, що людині кортить зникнути, а вмирати їй сцошно, що цілком зрозуміло. От і зникає кожен по-своєму. Хто пірнає в саторі, а хто на тюрму - глибокий рітрит з конфіскацією майна.

Так до чого це я, власне, хилю.

Ні до чого.