?

Log in

Осягнув

Схоже я зрозумів генезу дебільного пострадяньского гумору (КВН, Зєлєнскій і прочій конкурсний гаражний сарказм). Комсомольські п'янки в банях - ось його джерело.

Скажу як антрополог

Серед різноманітних політичних активістів є дуже розповсюдженими два психотипи - комсомольці і шарікови. Не лише ці, звичайно, всякі люди є, наприклад стихійні авантюристи (найбільш цікавий тип), однак саме комсомольці і шарікови наділені опуклою, як би це сказати, живописністью, рельєфністью. Цікаво також і те, що ці типажі розподілені неравномірно по політичних флангах. Наприклад серед умовно лівих більше комсомольців, серед умовно правих більше шарікових. Хоча шарікови часто трапляються і серед лівих, у той час як серед правих комсомольці є явищем рідкісним. У них переважають стихійні авантюристи і шарікови.

"Требуйте бесплатного проезда в метрополитене" - це, безумовно, ліва шаріковщина в чистому вигляді, в ній більше соціального неврозу.

Що-небудь розпиздячити чобітьми - це шаріковщина права, в ній переважає біологічність, в широкому смислі слова.

Власне, поєднання соціального неврозу і біологічністі й створюють цю конфліктну гойдалку. Людині ж, у котрої над ліжком висить портрет Марго Тетчер, все це мерехтіння видається цілістним органічним явищем, головною ознакою котрого є перш за все пульсуюча, інфантильна емоційність носіїв, тобто завзята ідейність.

Здається, треба частіше перечитувати сторінки з The History of the Decline and Fall of the Roman Empire Гіббона, або якого іншого автора, щоби дивитися на людські збурення водночас прицільніше, але й масштабніше. Пережили Ганнібала - переживемо і Гасдрубала.

Зецол.

Originally posted by tito0107 at О неолитических датировках

Недавно уже выкладывал этот фильм, смотрел его много лет назад, а в этот раз не удосужился. Теперь исправил ошибку.
Очень интересно рассказывается об эволюции жилища от круглого к прямоугольному, про пиктограммы (?) тоже поучительно. В чем можно упрекнуть археологов (почти всех скопом) - так это в выпячивании роли религии, но это видимо еще из 19 века идет.

Но самое интересное, что Гёбекли-Тепе, считающийся сегодня самым старым мегалитическим памятником (до 12 тыс. лет) датируется временем более поздним, чем Айн-Газаль (старая датировка 7500-5000 гг. до н.э., новая - 8440-6500 гг. до н. э). Сейчас Гёбекли-Тепе ранняя датировка порождает много вопросов:

В то же время постройка столь грандиозного сооружения требовала усилий большого количества людей и определенной социальной организации. Для мезолита это нехарактерно. По приблизительным оценкам, для изготовления и доставки колонн массой 10—20 т от каменоломни до постройки, которые разделяют до 500 м, при отсутствии тягловых животных требовались усилия до 500 человек. На самом деле некоторые колонны весят до 50 т, поэтому людей нужно было ещё больше. Предполагают даже, что на таких работах использовали рабский труд, что также нехарактерно для сообществ охотников и собирателей. Такие работы требовали планомерных усилий и наличия социальной иерархии, в которой многие люди были подчинены одному религиозному или военному лидеру, и религиозный лидер должен был затем контролировать проведение ритуалов. В таком случае, само существование храмового комплекса в столь далекую историческую эпоху свидетельствует о социальном расслоении на очень раннем этапе развития неолитической культуры.
Замечу также, что мотив грифов. пожирающих безголовых людей связывает Гёбекли-Тепе с существенно более поздним Чатал-Хююком.
Фильм 2003 г.

Адольфа Гітлера можна сміливо назвати видатним ландшафтним дизайнером, а Сталіна, наприклад, талановитим географічним дизайнером, бо політика і війна - це теж мистецтво яке потребує неабиякого хисту і смаку. І це не пересмикування. Це просто концентрація. Зупинити таких митців можуть лише невиховані погромщики, і аж ніяк не дискусії про правомірність, бо правомірність - це те, що ти сам підбираєш з підлоги, поки цього не зробили інші.

Хтось користується пензлем і малює політичні плакати і за це часом отримує по харизмі від політичних же (а не мистецьких) опонентів. А хтось користується концтаборами і важкою артилерією з тією ж самою політичною і світоглядною метою, що й плакатисти. Кому на що вистачає завзятості, енергії та організаційних здібностей.

Але якщо визнати, що первинним тут є саме мистецтво, а не наслідки його політичної та історичної трансляції, то ваша запашна політкоректність підступно перетвориться на тоталітаризм підкріплений неабиякою художньою цінністью. Наприклад на тоталітаризм анархокомуністичний, чи ви думаєте, що тоталітаризм буває лише з прикольними вусами?Анархокомуністи, шановні, можуть влаштувати такий барвистий пиздець, що знадобиться не один полк добре озброєних арткритиків, щоби підкорегувати їхні художні плани.  Балістична ракета земля-нахуй системи "Я желаю щастья вам!" націлена прямо в ваш круглий стіл з цікавим і збалансованим піздєжом.

Крім того, все впирається у визначення мистецтва взагалі. Я часто даю такий приклад. Висрати дупою цифру 1979, і не просто, а готичним шрифтом - це мистецтво, нехай своєрідне але мистецтво. Воно потребує певних знань, хороше володіння інструментом (сракою), чіткої професійної дієти, щоби кал лягав на поверхню як слід, щоби цифри виглядали композиційно і колористично привабливо. Все це вірно, але взагалі-то це гівно.

Можна його критикувати, можна обговорювати, можна ненавидіти або навпаки вихваляти, чи просто приймати як факт, толерувати. А можна прибрати з-під дверей, вимити підлогу і побалакати з митцем про життя. Тут настає момент істини для митця, чи здатен він балакати про життя, і чи вистачить йому розуму, гнучкості та рішучості закріпити свою художню позицію в інших, не галерейних обставинах. Так, я розумію, що це пересмикування, однак воно дає інший ракурс, що теж корисно.

З приводу того, де починається територія мистецтва і де вона закінчується, в якому саме просторі можна або неможна псувати підрамники з лакокрасочним покриттям. Це галерея, чи це вулиця? І де межа? За дверима? Чи цей простір починається там, де починається політичний манфіест? Чи взагалі неможна? Чи можна кругом і всюди? А якщо художник сам хоче щоби якісь довбойоби це зробили? А якщо хоче, але мовчить?  Дуже просто. Чіткої інструкції нема. Все це відбувається згідно історичного моменту, політичних обставин, особистої відповідальності.  Треба бути гнучким. Однак художник в принципі не має бути впертим дебілом і дуболомом, інакше він не художник, а телеграфний стовп.Зецол.

Король новопечерських лангобардів Відукінд Васильович Переїбихаудеген.

Побалакали з письменником Олегом Шинкаренко про Шевченківську премію ггг і тяжку літературну долю, вийшло кумедно. На Old Fashioned Radio. Ювелкам!

http://ofr.fm/podcast/evolyutsiya-abo-smert-sezon-1-vipusk-10-oleg-shinkarenko/
Дякуємо #Mediahub за наданий для виступу майданчик, дякуємо всім хто прийшов на наш скромний концерт і верещав від щастя! Гурт Пирятин з думкою про вас. Спасибі!

Невеличке післяконцертне інтервью для проекту ФРОНТМЕН на додаток.

Після Великого ірландського голоду (An Gorta Mór) в 1845-1849 роках, позиції ірландської мови в Ірландії остаточно похитнулися. Плюс англійці ще крепше прикрутили гайки в мовному питанні, можна сказати по саму бараболю, через систему освіти і соціальних преференцій. З того часу ці острівні бульбоельфи масово перейшли на англійську мову, бо такими були лещата історичних обставин.

Однак, всі знають про могутній ірландський пісенний спадок. Він, цей спадок, часто-густо існує одразу в двох варіантах - ірландськомовному і англомовному. Мені цікаво - як так вийшло? Це що, хтось спеціально напрягся і поперекладав сотні пісень?

Плюс такий ще момент - ритміка англійської та ірландської мов дуже різна, і взагалі мови вкрай не схожі. Як так вийшло, що ці англомовні варіанти так добре сіли на традиційний ірландський мелодизм? Цікавить сам механізм - як це відбувалося?
Подивітся, яка потужна історія. А відеосет від VJ Reinish - це просто візуальна бомба міжнародного масштабу. І все це нашими вкраїнськими руцями.
Що, безумовно, тішить.

Latest Month

February 2017
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728    

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel