?

Log in

Дожить би...

Коли Вкраїна переможе на всіх фронтах, а саме на культурному, військовому і так далі (це однозначно), всі ми сидітимемо уже старі, кволі та побиті життям біля каміна. Це буде час ностальгії по зраді. Її буде дуже не вистачати.

- А пам'ятаєш, ти, стара пліснява, яка то була зрада?
- Еге ж!
- Зараз такої уже нема.
- Ииии...
- Куди котиться світ?
- Буль-буль.
- Ти мене чуєш?
- ...
- Ти шо помер? Зрадник!

Зазирю завтра.

Третья мировая война – взгляд из командного пункта / World War Three – Inside the War Room (2016)


http://video.meta.ua/8128932.video

Готуйтеся

Зараз московитські сайти вкинуть тему про вбитого "орлами Порошенка" неповнолітнього боярського патріота котрий помагав переганяти беху в АТО. А ви, так так, шановні, саме ви, будете цю хуйню вкидати в палаюче гирло реактивного вентилятора з сайту типу THEUKRPATRIOT-7TGіOT6-JAROSH.SU

Ото заїбись, я щітаю. Люблю таке.

Те що Порошенко неабиякий мудак, то я бачу і без очей. Але це загально український феномен. Ти теж мудак.

А я усім мавпунським колективом покульгав спати. У мене за планом пророчий сон.

Хай мені насниться Palma de Bojarka.

драматургія моменту

З приводу нічної погоні і застреленого пасажира - офіційна заява Дарвінівського комітету із захисту прав довбойобів.

Коли ти з власної волі у якості пасажира сідаєш у БМВ з обдовбаним в сраку водієм, і вся ця хуйня починає на шаленій швидкості перти як ракета, то виключати такий чудовий варіант, що тебе врешті-решт застрелять - ніяк не можна.

У кожного атракціона свій типовий сценарій.

Наприклад, вірогідність того, що тебе застрелять коли ти абсолютно трезвий купуєш зранку на базарі курку - близька до нуля. Коли ж ти ідіот, твої друзі ідіоти, всі угашені, водій обдовбаний, і все це тікає вночі по встрєчкє від поліції - їбать, мавпа, тебе можуть застрелити.

Особисто я завжди тримаю у голові таку галочку, тому ніколи не сідаю до такої цікавої машини. Бо такою є драматургія моменту.

Вразило

Добрі люди порадили зазирнути у твіттер Вакарчука.

То я зазирнув. Це, канєшно, пиздець. Пан транслює в мірє мудрих мислєй з таким інтенсивним апломбом, наче все життя горів у танку з Любомиром Гузаром. Таке враження, що йому вже 90 год, але інші Архати до пантеону його не пускають, бо він ще не видав збірочку сакральних інструкцій. Ото людина і хуярить, на серйозній мармизі.

Але нас із Любомиром Гузаром не наїбеш. Пантеон не робе. Профілактика.

Слухайте, розповім.

Коли тебе просять намалювати картину яка рівномірно розкриває тему гомосексуального свавілля, совітського мілітаризму часів другої світової війни, і фермерського кантрі-стайлу штату Айова (США) - це щастя.

Цілий день я вишукую про інтернетах підарасів, американських селюків і радянських окупантів (серед яких під час світової війни був і мій рідний вкраїнський дідусь Семесюк). Надивився всілякої хуйні багацько.

За радянським мілітаризмом і підарасиками не слідкую давно (що я кажу, ніколи вопше не слідкував), а тут надибав цікаву історію. Виявляється, поки ми іржемо з московитів з їхніми уйобіщними ватніками, у них там розвинувся цілий культ армійського ватніка саме як предмету одягу і особливої гордості. Тоїсть люди вопше геть ібанулися по цій темі. Шиють їх на продаж, ходять в них шеренгами на свої мілітарні свята, висирають центнери кмітливих фотожаб з цим ділом, і ледь не варять з ватніка щі на вечерю. Дуже радіють.

А воно ж таке хуйове, тупо гулаг гулагом.

Доведется малювати.